| Summary: | Во второй части статьи описывается методика измерений и приводятся результаты исследований радиосигналов коротковолновых вещательных станций, отраженных от ионосферы и рассеянных взволнованной поверхностью моря. Эксперименты выполнены в ходе морской части 7-й Украинской антарктической экспедиции на борту научно-исследовательского судна “Горизонт”. Проведено сопоставление экспериментальных спектров рассеяния с модельными, которые рассчитаны в соответствии с теорией, разработанной в первой части настоящей работы. Показано качественное совпадение теории и эксперимента, рассмотрены возможные физические причины, объясняющие особенности спектральной структуры сигналов. У другій частині статті описано методику вимірювань та наведено результати досліджень радіосигналів короткохвильових станцій мовлення, відбитих від іоносфери і розсіяних схвильованою поверхнею моря. Експерименти виконано під час морської частини 7-ї Української антарктичної експедиції на борту науково-дослідного судна “Горизонт”. Проведено порівняння експериментальних спектрів розсіяння з модельними, що розраховані згідно з теорією, розробленою у першій частині цієї роботи. Показаний якісний збіг теорії та експерименту, розглянуті можливі фізичні причини, що пояснюють особливості спектральної структури сигналів. Part 2 of the paper presents measurement technique and results of studying the HF radio signals from broadcasting stations reflected from ionosphere and scattered by a rough sea surface. The experiments were carried out during the 7th Ukrainian Antarctic expedition on a board of research vessel “Horizont”. The experimental spectra are compared with the simulated results calculated after the theory of Part 1 of this article. A qualitative agreement between theory and experiment has been found and possible physical reasons for specific features of the signal spectrum are discussed.
|
|---|