| Summary: | The article is dedicated to the notions and interrelation of the common heritage of humankind and global commons concepts in the science of international law. The topic is relevant due to a growing interest of states to the possibility of exploitation of areas and resources falling under the regulation and protection of the common heritage of humankind principle. There are only few spaces that can be exactly recognized as having the common heritage status. But recently we have seen bold attempts to broaden their list with objects that don’t correspondent to the legal notion of the common heritage of humankind principle. The global commons concept is often used in this regard. Статья посвящена изучению понятий и взаимосвязи концепций «общего наследия человечества» и «всеобщего достояния» в науке международного права. Актуальность темы обусловлена растущим интересом государств к возможности эксплуатации территорий и ресурсов, подпадающих под действие и охрану принципа общего наследия человечества. На данный момент можно признать имеющими статус общего наследия человечества только несколько пространств. Но в последнее время мы наблюдаем смелые попытки расширить их список объектами, не соответствующими юридическому содержанию принципа общего наследия человечества. В этом отношении часто используется концепция всеобщего достояния.Принцип общего наследия человечества рассматривается в качестве обычной нормы международного права, применение которой, однако, является неоднозначным. Объектом, на который распространяется ее действие, выступают пространства и их ресурсы, находящиеся вне юрисдикции государств. Источники международного права не содержат ни исчерпывающего перечня таких пространств, ни их признаков, которые, как следствие, выделяются в науке международного права. Однозначно признанными объектами общего наследия человечества являются глубоководный район морского дна, космос, включая небесные тела, а также Антарктика, хотя и с определенными оговорками. Есть предложения отнести к ним также открытое море, киберпространство и человеческий геном. Однако из-за разнородности и несоответствия классическому пониманию принципа общего наследия человечества данные объекты в настоящий момент сложно однозначно признать «общим наследием человечества».Дополнительные сложности в определении перечня таких объектов вызывает все более частотное употребление в литературе и научных исследованиях термина «всеобщее достояние». Он не определен в нормативном массиве международного права и является еще более размытым, т.к. к категории всеобщего достояния относят как пространства и их ресурсы за пределами национальной юрисдикции, так и ресурсы, в отношении которых действует государственная юрисдикция. В этой связи отождествление объектов всеобщего достояния с объектами общего наследия человечества в настоящий момент кажется преждевременным. Статтю присвячено вивченню понять і взаємозв’язку концепцій «загальної спадщини людства» і «загального надбання» в науці міжнародного права. Актуальність теми обумовлена інтересом держав, що зростає, до можливості експлуатації територій і ресурсів, які підпадають під дію і охорону принципу загальної спадщини людства. Наразі можна визнати такими, що мають статус загальної спадщини людства тільки кілька просторів. Але останнім часом ми спостерігаємо сміливі спроби розширити їх список об’єктами, що не відповідають юридичному змісту принципу загальної спадщини людства. В цьому відношенні часто використовується концепція загального надбання.Принцип загальної спадщини людства розглядається як звичаєва норма міжнародного права, застосування якої, однак, є неоднозначним. Об’єктами, на які поширюється її дія, виступають простори та їхні ресурси, що знаходяться поза юрисдикцією держав. Джерела міжнародного права не містять ні вичерпного переліку таких просторів, ні їхніх ознак, які, як наслідок, виокремлено в науці міжнародного права. Однозначно визнаними об’єктами загальної спадщини людства є глибоководний район морського дна, космос, включаючи небесні тіла, а також Антарктика, хоча і з певними застереженнями. Є пропозиції віднести до них також відкрите море, кіберпростір і людський геном. Однак через різнорідність і невідповідність класичному розумінню принципу загальної спадщини ці об’єкти зараз складно однозначно визнати «загальною спадщиною людства».Додаткові труднощі у визначенні переліку таких об’єктів викликає також все більш частотне вживання в літературі і наукових дослідженнях терміна «загальне надбання». Він не визначений в нормативному масиві міжнародного права і є ще більш розмитим, адже до категорії загального надбання відносять як простори та їхні ресурси за межами національної юрисдикції, так і ресурси, щодо яких діє національна юрисдикція певних держав. У зв’язку з цим ототожнення об’єктів загального надбання та об’єктів загальної спадщини людства наразі здається передчасним.
|
|---|