The archetypal origins of the «second reality» (based on the plays «Memento», «Black Panther and White Bear» by V. Vynnychenko)

• Published in: The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series "Philology"
• Main Authors: Матвєєва, Тетяна Степанівна, Рудаченко, Аліса Сергіївна
• Format: Article in Journal/Newspaper
• Language: Ukrainian
• Published: The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series “Philology” 2020
• Subjects: Белый медведь
• Online Access: http://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16006; https://doi.org/10.26565/2227-1864-2020-85-03

The article highlights and analyses archetypical images pictured on artists’ canvases in V. Vynnychenko’s plays. This is the new aspect of studying master’s drama, which has determined studio’s relevance and goal: to substantiate artistic nature, specific content and functional of the archetypal origins. The question is all about similar images that have archetype nature and are connected to a symbolical depiction of the matter of life. The human fantasy is one of the main sources of the archetypes, as well as the basis of the artistic process, showing, by the way, prototypes that are located in the collective unconscious. Images, located in collective unconscious, deep in people’s fears and hopes, can show up through art precisely, that is why they’re able to bring a resonance in the receivers’ souls. Archetypes are used to cause any type of effective infusion, therefore the artist – is the one who possesses the high level of perception to archetypical forms and is able to realize them extremely accurately, which approximates artist to prophets and other psychological types according to K. G. Jung. So the notion «archetype» as the studies tool allows us to highlight text nuances, understand the mechanism of the psychological impact of the art matter on the reader. The result of analysis is that the archetype oh the mother, father and child are mythological and irrational symbols. Their variety is changing, but the overall essence is common for them all. They are directly connected to the archetype of «self», that determines realization of the individualization process as the self-assertion in the world. Such decoding allows us to realize the philosophical subtext of the plays and denote the author’s views. The presence of the pictures with the child archetype in both texts – is the product of complicated psychological processes in the V. Vynnychenko’s consciousness. There are personal worries (marriage, son’s death), that undoubtedly, has crucially affected author, continuing and realizing in his art. Actually, it is also about the impact of products of the unconscious fantasy (forgotten or displaced), and collective memory, that is inheriting and realizing in consciousness due to some accidents. В статье выделены и проанализированы архетипические образы, которые изображены на картинах художников в пьесах В.Винниченко. Предлагаемый аспект является новым в изучении драматургии автора, что обусловило актуальность статьи и сформировало её цель: обосновать художественную природу, содержательную и функциональную специфику архетипных начал. Акцентируется внимание на образах, которые имеют архетипную природу и связаны с символическим изображением сущности жизни. Фантазия человека является одним из основных источников архетипов, а также основой творческого процесса, где отображаются прообразы, которые находятся в коллективном бессознательном. Именно в искусстве овеществляются образы, поднятые из глубин человеческих страхов и надежд, поэтому они вызывают в душе реципиентов резонанс. Любое эффективное внушение осуществляется через архетипы, отсюда художник – и это сближает его, по мнению К. Г. Юнга, с пророком и другими психологическими типами – это человек, который отличается чувствительностью к архетипическим формам и особенно точно их реализует. Таким образом, понятие «архетип» как инструмент исследования позволяет выделить нюансы в содержании произведений, понять механизм психологического воздействия художественного целого на читателя. В результате осуществленного анализа было выявлено следующее: архетипы матери, отца, ребенка являются мифологическими иррациональными символами, их варианты видоизменяются, но суть общая для всех. Они непосредственно связаны с архетипом самости, который обозначает реализацию процесса индивидуации как утверждение себя в мире. Такое дешифрование помогает осознать философский подтекст пьес, позволяет обозначить авторское мировосприятие. Наличие в пьесах картин с архетипом ребенка – следствие сложных психологических процессов в сознании В. Винниченко. Личные переживания (брак, смерть сына), несомненно, оказали большое влияние на автора, они сублимировались и реализовались в его художественном творчестве. Фактически это влияние продуктов бессознательной фантазии (забытых или вытесненных), а также коллективной памяти, которая наследуется и существует в сознании благодаря определенным событиям. У статті виділено й проаналізовано архетипічні образи, що відтворюються на полотнах художників у п’єсах В. Винниченка. Це новий аспект вивчення драматургії митця, що зумовило актуальність пропонованої студії й формулювання її мети: обґрунтувати художню природу, змістову й функціональну специфіку архетипних первнів. Ідеться про подібні образи, які мають архетипну природу й пов’язані із символічним зображенням сутності життя. Одним із основних джерел архетипів є фантазія людини. Так само вона є основою творчого процесу, оприявнюючи, серед іншого, праобрази, що знаходяться в колективному несвідомому. Саме в мистецтві оречевлюються образи, що містяться в глибинах людських страхів і сподівань, тому викликають у душі реципієнтів резонанс. Будь-яке ефективне навіювання здійснюється через архетипи, відтак художник – і це зближує йогo, на думку К. Г. Юнга, з пророком й іншими психологічними типами – це людина, що відрізняється неабиякою чутливістю до архетипних форм і особливо точно їх реалізує. Отже, поняття «архетип» як інструмент дослідження дозволяє виділити нюанси в змісті творів, зрозуміти механізм психологічного впливу художнього цілого на читача. Результатом здійснення аналізу стало наступне: архетипи матері, батька, дитини є міфологічними ірраціональними символами, їхні варіанти видозмінюються, але сутність спільна для всіх. Вони безпосередньо пов’язані з архетипом самості, що позначає реалізацію процесу індивідуації як утвердження себе в світі. Таке дешифрування допомагає усвідомити філософський підтекст п’єс, дозволяє означити авторське світосприйняття. Наявність в обох творах картин з архетипом дитини – наслідок складних психологічних процесів у свідомості В. Винниченка. Особисті переживання (шлюб, смерть сина), безсумнівно, неабияк вплинули на автора, що сублімувалося й реалізувалося у його художній творчості. Фактично йдеться про вплив продуктів несвідомої фантазії (забутих чи витіснених), а також колективної пам’яті, що успадковується й реалізується в свідомості завдяки певним подіям.