The Sea dogs as the builders of the international colonialist network

• Main Authors: Pastushenko, A., Otenko, I.
• Format: Article in Journal/Newspaper
• Language: Russian
• Published: Харківське обласне історико-археологічне товариство Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина Харьковское областное историко-археологическое общество V. N. Karazin Kharkov National University Kharkov Historical & Archaeological Society 2019
• Subjects: Pacific; Raleigh; esquimaux; Newfoundland
• Online Access: http://periodicals.karazin.ua/drevnosti/article/view/14926; https://doi.org/10.26565/2309-6608-2018-16-03

The given article analyses the impact of the Elizabethan seafarers on the development of the early international communication networks connecting separately shaped world zones of the so-called agrarian civilizations. The research is concentrated on the complex role of piratical and privateering activities in the process of linking those zones together, or on the question how such ventures stimulated new colonization, new exchanges and new discoveries. At the same time it has been argued why the late sixteenth century piracy and privateering were features of not only distinctive group of seafarers but of the whole group of English seamen. Among those piratical adventurers selected for the current examination are as follows: John Hawkins, Martin Frobisher, John Oxenham, Francis Drake, Humphrey Gilbert, Walter Raleigh, Thomas Cavendish and Richard Grenville. Each of them is well known for his achievements. John Hawkins made first attempts of the English slave trade across the Atlantic Ocean, Martin Frobisher established the earliest contacts of the Europeans and the Esquimaux, John Oxenham became the first Englishman who reached the Pacific Ocean, Francis Drake and John Cavendish conducted the circumnavigations with the huge profits for their shareholders, Humphrey Gilbert founded the first English settlement at Newfoundland, while Walter Ralegh and Richard Grenville actively participated in the earliest colonization of Virginia territory. However its destructive role, seaborne robbery in some cases provided motivation, remuneration and seamen’s preparation for these early modern discoveries and explorations eventually aimed at linking different world zones together into one international colonialist network. В данной статье рассматривается влияние елизаветинских мореплавателей на развитие раннемодерной международной сети аграрных цивилизаций. Исследование сосредоточено на комплексной роли пиратства и каперства в процессе соединения этих зон и на том, как такие авантюры стимулировали новую колонизацию, новые обмены и новые открытия. Вместе с этим показывается, почему во второй половине XVI в. пиратство и каперство были свойственны всей группе английских моряков. Среди пиратствующих авантюристов (т. н. морских псов), которые сделали свой вклад в развитие системы международных коммуникаций можно выделить Джона Хокинса, Мартина Фробишера, Джона Оксенхама, Френсиса Дрейка, Хемфри Гилберта, Уолтера Рели, Томаса Кавендиша и Ричарда Гренвилла. Каждый из них прославился среди своих соотечественников благодаря своим достижениям. Джон Хокинс стал тем, кто предпринял первые попытки английской трансатлантической работорговли; Мартин Фробишер установил первые контакты европейцев с эскимосами; Джон Оксенхам стал первым англичанином, который достиг Тихого океана; Френсис Дрейк и Джон Кавендиш руководили кругосветными плаваниями; Хэмфри Гилберт основал первую английскую колонию на Ньюфаундленде; Уолтер Рели и Ричард Гренвилл были активными участниками первых попыток колонизации Виргинии в Америке. Как следует из результатов исследования, вопреки своей деструктивной роли, морское пиратство в некоторых случаях становилось фактором, играющим определенную роль в мотивировании и подготовке моряков, а также в снижении финансовых рисков связанных с теми проектами, которые, в итоге, стали основой для дальнейшего развития колониальной сети международных отношений. Наявна стаття аналізує вплив єлизаветинських мореплавців на розвиток ранньомодерної міжнародної мережі світових зон аграрних цивілізацій. Дослідження сконцентроване на комплексній ролі піратства та каперства у процесі з’єднання цих зон разом та на тому, як такі авантюри стимулювали нову колонізацію, нові обміни та нові відкриття. Разом із цим показується, чому у другій половині XVI ст. піратство та каперство були притаманні усій групі англійських моряків. Серед таких піратських авантюристів (морських псів), які зробили свій внесок у розвиток системи міжнародних комунікацій можна виділити Джона Хокінза, Мартіна Фробішера, Джона Оксенхама, Френсіса Дрейка. Гемфрі Гілберта, Волтера Релі, Томаса Кавендіша та Річарда Гренвіла. Кожен з них набув слави серед співвітчизників за свої досягнення. Джон Хокінз став тим, хто почав англійську работоргівлю через Атлантику; Мартін Фробішер започаткував контакти європейців із ескімосами; Джон Оксенхам став першим англійцем, який досяг Тихого океану; Френсіс Дрейк та Джон Кавендіш керували навколосвітніми експедиціями; Гемфрі Гілберт заснував перше англійське поселення на Ньюфаундленді; Волтер Релі та Річард Гренвіл були активними учасниками перших спроб колонізації Віргінії у Америці. Як випливає з результатів дослідження, попри свою деструктивну роль, морське піратство у деяких випадках стало чинником, який відігравав певну роль у мотивуванні та підготовці моряків, а також у зменшенні фінансових ризиків пов’язаних із тими проектами, які, зрештою, стали основою для подальшого розвитку колоніальної мережі міжнародних відносин.