Art Quintessence of Prague Emigrant’s Experience in Novel “Tundra” by Eugene Liatsky

• Published in: Pitannâ lìteraturoznavstva
• Main Author: Pospíšil, Ivo
• Format: Article in Journal/Newspaper
• Language: Russian
• Published: Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 2015
• Subjects: Eugene Liatsky; Prague emigration; classical writing; modernism; nostalgia; “Tundra”; Евгений Ляцкий; пражская эмиграция; классическое письмо; модернизм; ностальгия; „Тундра”; Євген Ляцький; празька еміграція; класичне письмо; модернізм; ностальгія; Tundra; Тундра
• Online Access: http://pytlit.chnu.edu.ua/article/view/73414; https://doi.org/10.31861/pytlit2015.91.098

The article treats one of the first samples of description of a tragical way of life of the emigrant environment in Prague post-revolutionary years: “Tundra. A Novel from Refugee Life” (1925). The author, Eugene Liatsky (1868–1942), was a writer of Belarus origin, a philologist, the expert of the eastern Slavic languages, one of key figures of Russian Prague emigration. He was known yet in pre-revolutionary Russia by his varied scientific, educational and publishing activity: as the publisher of magazine “Fires”, the researcher of I. Goncharov’s work, as well as of epistolary heritage of separate raznochinetz writers. E. Liatsky participated in Prague Russian emigration’s life‚ wrote poetry and prose‚ arranged literary anthologies‚ was the author and the co-author of Russian textbooks on wide base. The novel by its structure and poetics is connected with classical tradition of Russian prose of the second half of the 19th century; however there are also poetics groundworks of Russian modernism (heterogeneity of the text‚ complicatedness of a plot‚ introduction of publicism in a novelistic substance‚ aggressive enrichment of the dictionary). On art speech level the tradition is enriched functionally with new lexical layers. “Tundra” is original tragic novel about the end of old Russia. Рассматривается один из первых образцов описания трагического уклада жизни эмигрантской среды в Праге послереволюционных лет „Тундра. Роман из беженской жизни” (1925). Автор, Евгений Ляцкий (1868–1942), был писателем белорусского происхождения, филологом, знатоком восточнославянских языков, одной из ключевых фигур русской пражской эмиграции. Известен еще в дореволюционной России своей разнообразной научно-просветительской и издательской деятельностью – как издатель журнала „Огни”, исследователь творчества И. А. Гончарова, а также эпистолярного наследия отдельных писателей-разночинцев. Е. Ляцкий принимал активное участие в жизни пражской русской эмиграции‚ писал поэзию и прозу‚ составлял литературные антологии‚ был автором и соавтором учебников русского языка на широкой базе. Показано, что роман по своей структуре и поэтике связан с классической традицией русской прозы второй половины ХІХ века, однако присутствуют и наработки поэтики русского модернизма (гетерогенность текста‚ усложненность сюжета‚ внедрение публицистики в романную ткань‚ агрессивное обогащение словаря). На уровне художественной речи традиция функционально обогащена новыми лексическими пластами. Сделан вывод, что „Тундра” является своеобразным трагедийным романом о конце старой России. Розглядається один із перших зразків опису трагічного укладу життя емігрантського середовища у Празі післяреволюційних років „Тундра. Роман з біженської життя” (1925). Автор, Євген Ляцький (1868–1942), був письменником білоруського походження, філологом, знавцем східнослов’янських мов, однією з ключових фігур російської празької еміграції. Відомий ще в дореволюційній Росії своєю різноманітною науково-просвітницької та видавничою діяльністю – як видавець журналу „Вогні”, дослідник творчості І. О. Гончарова, а також епістолярної спадщини окремих письменників-різночинців. Є. Ляцький брав активну участь у житті празької російської еміграції, писав поезію і прозу, укладав літературні антології, був автором і співавтором підручників російської мови на широкій базі. Показано, що роман за своєю структурою і поетикою пов’язаний із класичною традицією російської прози другої половини ХІХ століття, проте наявні й напрацювання поетики російського модернізму (гетерогенність тексту, ускладненість сюжету, впровадження публіцистики в романну тканину, агресивне збагачення словника). На рівні художньої мови традиція функціонально збагачена новими лексичними пластами. Зроблено висновок, що „Тундра” є своєрідним трагедійним романом про кінець старої Росії.