| Summary: | The aim of the investigation is the analysis of growth slowdown and indeterminism (uncertainty) in the measures of the world economy, consequences clarification for the global development, which stipulates the consideration of the international economical tendencies, discussions around the situation with the international trade and restoration of the financial instability. Methodology of the research is based on the general scientific methods and on specialized methods of the economic analysis. Argumentation of theoretical positions and conclusions is done on the system approach basis with using the following methods: historical-logical, structural-functional and comparative analysis. The thesis that in 2015 UN run three main global programs (Purposes of constant development, Addis Ababa program and Paris climate agreement) is substantiated which as of today have faced a weakening of multilateralism, destabilization and large-scale uncertainties surrounding the world economy, to which the effects of the COVID-19 pandemic on health, the economy and social activities are now added. It is proved that that the expected slowdown in the world economy has been exacerbated by the pandemic that has caused the worst economic crisis since the Great Depression. Although the effects of COVID-19 on financial markets were mitigated by massive intervention by central banks in developed countries, global cooperation in this area was much weaker than after the North Atlantic financial crisis. It is concluded: to change and turn in the opposite direction these mass tendencies, the UN system must become the forum for the great political agreement, having the important meaning for reach these ambition development plans agreed in 2015. It was recommended: firstly, to develop more enhanced mechanisms for cooperation with developing countries, not only in the field of health, but also to manage the negative socio-economic consequences of the COVID-19 crisis; secondly, re-new commitments to strengthen trade multilateralism and overcome the current collapse of international trade; thirdly, the agenda for global monetary and financial cooperation is no less ambitious than the one adopted after the North Atlantic financial crisis. Целью исследования является анализ замедления роста и индетерминизма (неопределенности) в рамках мировой экономики, выяснения их последствий для глобального развития, что обусловливает рассмотрение международных экономических тенденций, дискуссий вокруг ситуации с международной торговлей и восстановления финансовой нестабильности. Методология исследования основана на общих научных методах, а также специализированных методах экономического анализа. Аргументация теоретических положений и выводов осуществлена на основе системного подхода с использованием методов историко-логического, структурно-функционального и сравнительного анализа. Обосновывается тезис о том, что в 2015 г. ООН запустила три основные глобальные программы (Цели устойчивого развития, Аддис-Абебськая программа действий и Парижское климатическое соглашение), которые на сегодня столкнулась с ослаблением мультилатеральности, дестабилизацией и масштабными неопределенностями, что окружают мировую экономику, к которым отныне добавились последствия пандемии COVID-19 для здоровья, экономики и социальной деятельности. Доказано, что ожидаемое замедление темпов роста мировой экономики ухудшилось из-за пандемии, которая стала причиной худшего экономического кризиса со времен Великой депрессии. Хотя последствия, вызванные COVID-19 на финансовых рынках, смягчались благодаря массовым вмешательствам центральных банков развитых стран, глобальное сотрудничество в этой области стало намного слабее, чем после североатлантического финансового кризиса. Сделан вывод: чтобы изменить и обратить эти массовые неблагоприятные тенденции, система ООН должна стать форумом для крупных политических договоренностей, которые имеют важное значение для достижения амбициозных планов развития, согласованных в 2015 г. Предложены рекомендации: во-первых, разработка более усиленных механизмов сотрудничества с развивающимися странами не только в сфере здравоохранения, но и для управления негативными социально-экономическими последствиями кризиса COVID-19; во-вторых, обновление обязательств по укреплению торговой мультилатеральности и преодолению текущего коллапса международной торговли; в-третьих, повестка дня для глобального валютно-финансового сотрудничества должна быть не менее амбициозной, чем та, которая была принята после североатлантического финансового кризиса. Метою дослідження є аналіз сповільнення зростання та індетермінізму (невизначеності) у межах світової економіки, з’ясування їх наслідків для глобального розвитку, що обумовлює розгляд міжнародних економічних тенденцій, дискусій навколо ситуації з міжнародною торгівлею та відновлення фінансової нестабільності. Методологія дослідження ґрунтується на загально-наукових методах, а також спеціалізованих методах економічного аналізу. Аргументація теоретичних положень і висновків здійснена на основі системного підходу з використанням методів історико-логічного, структурно-функціонального та компаративного аналізу. Обґрунтовується теза про те, що у 2015 р. ООН запустила три основні глобальні програми (Цілі сталого розвитку, Аддис-Абебська програма дій та Паризька кліматична угода), які станом на сьогодні зіштовхнулася з послабленням мультилатеральності, дестабілізацією та масштабними невизначеностями, що оточують світову економіку, до яких відтепер додалися наслідки пандемії COVID-19 для здоров’я, економіки та соціальної діяльності. Доведено, що очікуване сповільнення темпів зростання світової економіки погіршилося через пандемію, яка спричинила найгіршу економічну кризу з часів Великої депресії. Хоча наслідки, зумовлені COVID-19 на фінансових ринках, пом’якшувалися масовим втручанням центральних банків розвинених країн, глобальна співпраця в цій галузі була набагато слабшою, ніж після північно-атлантичної фінансової кризи. Зроблено висновок: щоб змінити та обернути у зворотному напрямку ці масові несприятливі тенденції, система ООН повинна постати форумом для великих політичних домовленостей, які мають важливе значення для досягнення амбіційних планів розвитку, погоджених у 2015 р. Запропоновано рекомендації: по-перше, розроблення більш посилених механізмів співпраці з країнами, що розвиваються, не лише у сфері охорони здоров’я, а й для управління негативними соціально-економічними наслідками кризи COVID-19; по-друге, оновлення зобов’язань щодо зміцнення торговельної мультилатеральності та подолання поточного колапсу міжнародної торгівлі; по-третє, порядок денний для глобального валютно-фінансового співробітництва, не менш амбітний ніж той, що був прийнятий після північноатлантичної фінансової кризи.
|
|---|