QUATERNARY DEPOSITS AND ECOLOGICAL MONITORING OF THE ICE AGE PARK IN CARPATHIAN REGION, UKRAINE

• Published in: Ecological Safety and Balanced Use of Resources
• Main Authors: Adamenko, O., Michajluk, R., Radlovskaya, K., Mosiuk, M.
• Format: Article in Journal/Newspaper
• Language: English
• Published: Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas 2022
• Subjects: Starinia; ozokerite; Pleisctocene; Carpatian region; Quarternary; Старинія; озокерит; плейстоцен; Карпатський район; четвертин; Betula nana; Dwarf birch; Tundra
• Online Access: https://ebzr.nung.edu.ua/index.php/ebzr/article/view/480; https://doi.org/10.31471/2415-3184-2021-2(24)-64-74

An international geopark "The Park of Ice Age" located near the Starunia village in Bohorodchany district of Ivano-Frankivsk region is world-famous for being a paleontological site of Pleistocene fauna of the woolly rhinoceroses and mammoth (the Eemian interglacial period- 46-10 000 years ago according to radiocarbon dating C14) and for its mud volcano which is unique in the Carpathian region, This is a geological nature monument with an area of 60 hectares where abandoned ozokerite mine and oil and gas exploratory boreholes are presented. The detailed investigations carried out in the years 2004 - 2009 by Ukrainian-Polish expeditions were focused on discoveries of possible new sites of fauna fossils and human remains of European early modern humans (EEMH). The future discoveries at the paleontological site of Starunia are extremely important. They intend to carry out ecological assessment of soil, surface and stream waters, atmospheric air, snow, ashes of meadow grasses, radiological screening, and geo-radar sensing to find new locations of extinct mammals. The Starunia area meets all the requirements of a geopark according to UNESCO standards and concepts. The first research findings (1907) are connected with the remains of woolly rhinoceros, mammoth, horse, roe deer and other Pleistocene mammals which had been found in the ozokerite mine at the depth of 12 m near Starunia (Bohorodchany district, Ivano-Frankivsk region). In 1914 the scientists from Lviv (Ukraine) and Krakow (Poland) fully appreciated these discoveries and published a set of articles and a monograph. In 1929 the members of the expedition of Skill Academy (Krakow, Poland) found the remains of three more woolly rhinoceroses in the ozokerite mine at the depth of 17 m. Numerous bones of vertebrates (rodents), remains of mussels, a lot of species of insects, beetles, parasitic worms, fleas, butterflies, spiders, snails, vascular plants, mosses, seeds and branches of dwarf birch (Betula Nana), alder (Alnus glutinosa), and other fossil of tundra flora were also discovered. Polish scientists organized detailed investigations of flora and fauna around Starunia, their results were published in articles but the World War II suspended this process. The investigations around Starunia intensified the comprehensive study of stratigraphy, paleontology, paleogeography, geochronology and other aspects of the Quaternary Period. In 1932 there was established the International Geological Congress (the International Union of Quaternary Study) by INQUA in Leningrad. The main methodological principals of this study dealt with the investigations around Starunia. Міжнародний геопарк «Парк Льодовикового періоду», розташований поблизу села Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області, відомий на весь світ тим, що є палеонтологічним об’єктом плейстоценової фауни шерстистих носорогів та мамонтів (Еемський міжльодовиковий період – 46-10 рр.). 000 років тому за даними радіовуглецевого датування C14) і завдяки унікальному в Карпатському регіоні грязьовому вулкану. Це геологічна пам’ятка природи площею 60 га, де представлені покинуті озокеритові шахти та нафтогазорозвідні свердловини. Детальні дослідження, проведені українсько-польськими експедиціями у 2004 – 2009 роках, були зосереджені на виявленні можливих нових місць скам’янілостей фауни та людських останків європейських ранньомодерних людей (EEMH). Майбутні відкриття на палеонтологічній стоянці Старуня надзвичайно важливі. Вони мають намір провести екологічну оцінку ґрунту, поверхневих і струмкових вод, атмосферного повітря, снігу, попелу лучних трав, радіологічний скринінг та георадарне зондування для пошуку нових місць вимерлих ссавців. Територія Старуня відповідає всім вимогам геопарку за стандартами та концепціями ЮНЕСКО. Перші знахідки досліджень (1907 р.) пов’язані з останками шерстистого носорога, мамонта, коня, козулі та інших плейстоценових ссавців, які були знайдені в озокеритовій шахті на глибині 12 м поблизу Старуні (Богородчанський район Івано-Франківської області). ). У 1914 р. вчені зі Львова (Україна) та Кракова (Польща) повністю оцінили ці відкриття і опублікували низку статей та монографію. У 1929 році учасники експедиції Академії майстерності (Краків, Польща) знайшли в озокеритовій шахті на глибині 17 метрів останки ще трьох шерстистих носорогів. Численні кістки хребетних (гризунів), залишки мідій, багато видів комах, жуків, паразитичних червів, бліх, метеликів, павуків, равликів, судинних рослин, мохів, насіння та гілок карликової берези (Betula Nana), вільхи ( Alnus glutinosa) та інші викопні залишки тундрової флори. Польські вчені організували детальні дослідження флори і фауни навколо Старуні, їх результати публікували в статтях, але Друга світова війна призупинила цей процес. Дослідження навколо Старуні активізували всебічне вивчення стратиграфії, палеонтології, палеогеографії, геохронології та інших аспектів четвертинного періоду. У 1932 році INQUA створив Міжнародний геологічний конгрес (Міжнародний союз четвертинних досліджень) у Ленінграді. Основні методологічні засади цього дослідження стосувалися досліджень навколо Старуні.