| Summary: | На международно-правовом уровне уже сложилась четкая система унифицированных норм в сфере морськой перевозки грузов. Для этого национальное законодательство должно стремиться к созданиюблагоприятных условий для ее развития. Поэтому в статье анализируется проблема соотношения понятий “договор морской перевозки” и “договор фрахтования”, что должно повысить внимание законодателя к окончательному соединению или разграничению указанных понятий в будущем. Определено, что отдельные правовые институты, хорошо известные гражданскому праву, в области торгового мореплавания приобретают специфические особенности. В частности, исследованы расхождения между понятиями “право владения собственника” и “право владения перевозчика”. У статті розглядаються питання, пов’язані з визначенням таких понять як перевізник, право володіння власника та право володіння перевізника, а також теоретичні розбіжності у проблемі оформлення перевезення вантажу морським шляхом. Проаналізовано норми чинного законодавства та інші джерела, які регулюють розв’язання вищезгаданих проблем. Обгрунтовано практичне значення розмежування договорів морського перевезення вантажу та фрахтування.
|
|---|