| Summary: | У статті аналізується маловивчений етап духовної біографії Теффі, яка пережила у мить розлуки з вітчизною глибокий приплив релігійного почуття та містичне прозріння. Увага автора сконцентрована на одному з найдивовижніших та хвилюючих епізодів у житті Теффі. Назавжди залишаючи рідну землю, вона прислуховувалась на борту нічного пароплава до віддаленого пасхального благовісту, і раптом у цей дзвін утрутився голос її сестри, яка, як виявиться потім, у цей самий момент умирала в Архангельску.Цей факт не вписується ані у фізичні закони нашого світу, ані в логіку характеру письменниці. Хоча вона починала свою творчість з містичних нот, життя Теффі складно назвати зразковим із християнської точки зору. З нею пов’язані уявлення про «королеву російського сміху», про «демонічну жінку» і т. ін. Але в пізніх мемуарах чітко вимальовується і любов до православного християнства.І ось у момент прощання з батьківщиною в душі письменниці, яка забирала із собою сувенір з Києво‐Печерської лаври, яскраво спалахнула іскра таємничого профетичного прозріння. І хоча на берегах Сени Теффі знову входить у звичайний психологічний стан «світської левиці», вона грішить цікавістю до окультизму і т. ін., і все прожите життя згасає перед цим моментом містичного вивергнення з реальності. С Тэффи неразрывно связаны представления о «королеве русского смеха», о «демонической женщине», об активной участнице литературно‐общественной жизни и пр. Между тем образ писательницы в мемуаристике эпохи и в ее собственных воспоминаниях, пусть и достаточно часто привлекающий внимание литературоведов, все же остается несколько неполным: в центре внимания обычно оказывается Тэффи в ее социальных ориентациях. То она зорким глазом высматривает человеческие недостатки, то самоутверждается в личных отношениях, то она гостья или хозяйка литературного салона, то предстает в положении беженки, пробирающейся с риском для жизни сквозь охваченную революционным безумием Россию, которую В. Набоков в «Других берегах» именует «ледяной и звериной»… The article deals with one of the most unusual and stirring episodes of the life of Teffi, a Russian humorist writer. Her image remains incomplete, literature critics keep only her social orientation in the focus of their attention, whereas her inner world is not under consideration. The aim of this study is to highlight this neglected psychological issue.Leaving Russia forever on board the night ship, she was trying to strain her ears to hear a distant Easter church‐going bell, which got mixed with the voice of her sister who (as it became known later) was dying at that very moment in Arhangelsk.It neither conforms to natural laws nor to the logic of the writer’s character, though she started her creative writing with the mystical notes, and her life can be hardly called exemplary Christian. She is also known as “the queen of Russian satire”, “demonic woman” and so on. But in her elderly memoirs quiet respect for Orthodox Christianity can be made out.At that moment of parting with her native land and keeping a souvenir from the Kiev‐Pechersk Lavra an enigmatic and very bright spark of prophetic insight flared in her soul. On the banks of the Seine Teffi comes into her customary psychologic state of a “socialite”, who is interested in occultism and the real life becomes faded in the context of mystical tearing away from reality.This article reports the results of the analysis of Teffi’s life in the paradigm of binary opposition Home / Homelessness, which – volens nolens – became the characteristic feature of the history of Russian literature of the XX th century.The article is of great help to lectures who prepare courses of Russian literature of the abovementioned period. It is also of interest to students and other researches whose activities are connected with the study of the life of this period.
|
|---|